You are viewing traktirman


- Відправляємо груз гуманітарки на Схід, поїдеш?
- Чом би й ні.

От така приблизно розмова відбулась в мене на роботі. Сказано - зроблено. На вечір потрібно було зібрати апаратуру, домовитись про завдання та вирушати.

Стартували трішки із запізненням, мали вирушати після 20-ї, але  доки все утряслось виїхали о 22-й. Камаз із причепом, 14 тонн сільгосп продукції як гуманітарна допомога від благодійного фонду "Ми поруч", екіпаж у складі водія, оператора та журналіста. Попереду 972 км українських доріг до міста Святогірськ. Міста в якому знайшли прихисток біженці із Слов`янська, Краматорська та інших міст Донецької області.

Дорога була не простою, відстань майже в тисячу км, 16 годин безвилазно. Від Хмельницького до Житомира то жопа повна. Личе через те що наш Камаз був завантажений ями та вибоїни не так відчувались. Легше ставало невеличкими шматками. Ближче до Любара та Чуднова стало сумно. Мої рідні місця. Малечею кожного літа їздив тим маршрутом до бабусі у Дзержинськ. Містечко що зараз знову носить назву Романів. Знову боліло сердце відчуваючи втрату мами, знову сумні та радісні спогади, задушені сльози. Розуміння того, що більше не приїду сюди. Бабуся після смерті мами переїхала до своєї другої доньки, хату продала... Тепер це лише спогади та сум...

   Як виявилось, на таку відстань не подорожував не тільки я. А й наш водій не мав досвіду куди саме і як їхати. :) Довелось брати на себе роль навігатора. Тому телефону у цій подорожі довелось славно попрацювати.
В Житомірі покружляли трошки, GPS пробував вести нас прямими шляхами, а знаки забороняли то робити. А от від Житомира до Київа дорога приспала нас. Доки машина спокійно несла нас до столиці сон зморив серьозно. :)
Мабуть тому в столиці ми промахнулись поворотом і довелось їхати через місто.
Взагалі якщо згадувати дорогу то кожна область показала себе по-своєму. Київ підсвіткою, Полтава розміткою, Харків Московським проспектом та величезною кількістю світлофорів. Фіглі GPS нестримно вів нас через кожне місто, ігноруючи об`їзні шляхи. :)

Чим ближче до кінцевого пункту тим спекотніше ставало, подекуди траплялись поодинокі машини військових, роздовбані або постраждалі під час воєнних дій. Їх переправляли у "тил", мабуть на ремонт або на списання.

Близько 15-ї ми нарешті проїхали Ізюм і перед в`їздом у Донецьку область зупиились у невеличкому кафе. Якщо не зважати на військових із сусідньої військової частини, кількох колонн з технікою - мирний шлях. Пригадалось що в самому Ізюмі міст через річку прикрашений українськими прапорами. Довго пригадувати дорогу нам не дали, телефон не змовкав - на кінцевій точці потрібно було знайти тих ,кому призначався наш вантаж.

Взагалі спогади про подорож ніби з шматків. Довга дорога, авто не приначене для таких далеких подорожей, рваний сон не надихає на те щоб все пригадати :)

Три блок пости на шляху до Святогірська. Блок пости які важко назвати такими. На першому ще якась військова техніка стояла, решта так собі - одна назва. Кілька блоків бетонних та палатки. Ні окопів, нічого що захистило б в разі атаки на нього. Район звільнено, місцевість помалу повертається до миру. На полях жнива, на другому посту поруч з військовими, поруч з БТР-ами стоять комбайни та трактори. Люди працюють, збирають хліб.

Проїхавши останній блок пост нас зустрічає мар міста, ще раз уточняє про вантаж та представляє нам одного из волонтерів, Максима. Він і стає нашим гідом, товаришем, та татусем на найближчі два дні. Авто направляють до пункту розподілу допомоги де ми маємо розвантажити частину. Ще частину потрібно завезти до лаври.
На розподільчому пункті нас зустрічає близько півтора десятка чоловіків, які під іноді жорсткі жарти жваво починають переносити продукти до спортзалу. Картопля, морква, буряк, мука, цукор, олія та консерви. Все згідно списку. Всі працюють злагоджено. Видно що не вперше.
Як потім нам розказав Максим, координатор волонтерського руху, чоловіки самі прийшли та визвались допомагати. Сумують за роботою, просто не можуть сидіти та байдикувати. А тут і робота є, вона відволікає. І поговорити є з ким, новини дізнатись\поділитись.
 Над військовими зле шуткують. Пролітаючий винищувач матом обговорювали на кшталт -"он летить ссука нас буде бомбити"

Доки машину розвантажували, позаписували кілька кадрів та отримали нові інструкції. Від керівництва  -залишитись ще на день щоб дозняти необхідне. Від волонтерів куди саме везти другу частину вантажу. Як з`ясувалось на розподыльчому пунті видають гуманітарку лише тим, хто має змогу готувати сам. Матерям з дітьми, інвалідам, літнім людям готують їжу у волонтерських пунктах. А тому розгружались ми і в лаврі. На території Святогірська розташована історична памятка - Свято-Успенська Святогірська Лавра. Дуже гарне місце.  Зізнаюсь чесно до релігійних реліквій в яких панують церковники ставлюсь досить скептично. В більшості їх нема ні віри ні правди, лише бізнес. Тим приємніше було помилитись. У спілкуванні дуже хороші люди, саме такі якими зазвичай чекаєш бачити монахів. Привітні, гостинні чуйні. Отець Давид люб`язно погодився надати дозвыл на зйомку, хоча до того нам стверджували що то не можливо. Але як то кажуть правильно - добре слово та чисты намыри выдкривають всы дверы. :) Поспылкувались дуже гарно, багато чого взнали. Про людей що шукали тут прихистку, про побут монастиря, про настрої. Люблю от так от в хорошу сторону помилятись в людях. Такі місця правильно носять статус святих - атмосфера тут така. :)

Якщо розповідати довго та нудно то можна пригадувати багато чого. І як ми селились на базі відпочинку. Як спілкувались з людьми Святогірська. Як дізнавались новони від жителів Слов`янська та Краматорська. Як ділились новинами із волонтерами... Але то наступного разу.

Оригинал взят у 3axap4enko в Recycle
Reutilizar+envases+PET+creando+nuevos+envases+VEROicono+01
Это гениально -- пластиковый куб из бутылки.

http://www.youtube.com/watch?v=n6D89GTGqGE

Чим корисні періодичні збори людей, які захоплюютсья спільним хоббі то це, в першу чергу, знайомствами. Не стала виключенням і моя минулорічна подорож до Івано-Франківська. Познайомився я там із фанатом герпето та батрахіофауни. Активне подальше спілкування стало наслідком того, що мій домашній зоопарк став помалу розширюватись. Одного дня до мене приїхала пара молоденьких вужиків. Зиму пережили у пластиковому судку, а навесні руки нарешті дійшли до того щоб створити їм домівку.
Прийшла весна, прийшло натхнення...Collapse )

Ну що ж. Пройшло декілька днів. Малеча стрімко метаморфує та починає атакувати велику землю.

Чим ближче до переходу земноводних на сушу, тим зазвичай більше  проблем.
А проблеми наступні.Collapse )

Нещодавно від свого знайомого, людини, яка захоплюється терраріумістикою, отримав нових звірів для свого зоопарку.

То були вісім веселих  малявок ботсванської червонолапої ропухи (Bufo gutturalis).
За більше ніж тиждень, малявки підросли та стрімко метаморфозують. З кожним днем стають все більше і більше схожими на малих жабенят. Чим мені завжди подобались земноводні то це саме за неймовірний процесс метаморфозу. Спочатку ти спостерігаєш як розвивається ікринка. Як появляється зародок, як він росте і нарешті вилупляється із прозорої "шкаралупи" зі слизу. Коли маленькі ,схожі на сперматозоїдів пуголовки стрімко ростуть, збільшуючись в розмірах. Як з часом в них починають рости задні лапки. Як згодом появляються передні. І в той самий час появляються зміни і тіла. Зябра пропадають, з`являються легені і мале створіння починає атакувати сушу. Як з водної тварини йде перетворення на сухопутну. Кардинально перетворюється все. Вигляд, будова, колір. Така собі прискорена модель еволюції на столі.
На сьогодні з восьми отриманих пуголовок загинула лише одна малявка. Причини не знаю. Можливо була брудна вода, можливо природній відбір. У "найстарших" сьогодні почали прорізатись передні лапки. Наймолодше ще не почало відрощувати задні.
Там далі фотоCollapse )

Напередоні були заяви що, в Крим вивозять награбоване регіоналами добро. Мовляв чартери там стояли і регіонали тікати збирались в разі шухера... А чи не є зараз події в Криму такою штукою, що місцеві князьки вирішили взяти собі те що встигли позвозити? Зручно ж. Грошей до біса, цінностей теж. Платимо з того трошки військовим - вони роблять покатушки на БТРах, місцеві сруть кірпічами. Робимо пробіжки військових по адмін будівлях для нагнітання переляку. Заодно пробуємо на слабо нову владу та перевіряємо як вони контролюють силовиків. Поки що ми бачимо, що в Криму силовики не збираютсья слухати Київ. Хоча зараз для спецслужб це реальний шанс очистити своє ім`я. Теоретично їм би зараз жопи рвати щоб вислужитись.
   Але зараз не про те.
 А потім для замилювання очей ми оголошуємо референдум. Прошу зауважити що референдум не про ВІДДІЛЕННЯ, а лише про надання БІЛЬШИХ ПОВНОВАЖЕНЬ. Хоча куди вже більше? Буде там щось чи не - не важливо. Доки там дійде срок буде ще йой як  ситуація мінятись. Доки хомячки налякані Кісельовим ходитимуть та шукатимуть бендерівців. Доки вони будуть блокувати та бити один одному писки награбоване можна приховати та поділити. Частину як відкат кинути на Київ та всьо зам`яти.
   Для народу вони буть героями - відстоювали Крим. Але ж народ вирішив бути в складі країни. Тому вони скоряться рішенню нордних масс.
   Для влади все ок  - втримали ситуацію і не довели до війни.
  Для себе - заробили нахаляву грошей які намагавсо вкрасти Янукович та Ко. Можливо навіть частину того награбованого "знайдуть" у якомусь схроні. Ну там пару мільонів, чи сотен мільонів баксів. Тоді ще й бюджет поповнять.

PROFIT!

Ну от такі собі хворі фантазії. Можна сідати за фантастичну повість. :)

Як повідомляють ЗМІ.
В ніч з 23 на 24 лютого народна самооборона Хмельницького разом із співробітниками ДАІ зупинили п'яного начальника відділу обласної прокуратури Олександра Бардецького. Прокурорський працівник був настільки п'яний, що ледве тримався на ногах, і навіть не розумів, що йому говорять. Наступного ранку прокурор області Сергій Соляр звільнив Бардецького з органів прокуратури. Причина звільнення: "Порушення присяги працівника прокуратури".

Profile

traktirman
Трактирщик

Latest Month

July 2014
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by yoksel